У кожної людини є право – любити іншого, або не любити, поважати, або не поважати. Але ні в кого немає права бити людину навіть просто словесно

За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) Україна посідає четверту сходинку серед країн Європи за рівнем проявів агресії підлітків. На першому місці Росія, на другому – Албанія і на третьому – Білорусь.

З метою запобігання в учнівському середовищі будь-яких проявів насильства фахівці відділу «Білопільського бюро правової допомоги» Сумського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги проводять інформаційно-роз’яснювальну кампанію #СтопБулінг.

Булінг (bullying, від анг. bully — хуліган, забіяка, задирака, грубіян, насильник) визначається як утиск, дискримінація, цькування. Цей термін означає тривалий процес свідомого жорстокого ставлення (фізичного і психічного) з боку дитини або групи до іншої дитини або інших дітей.

Найчастішими причинами булінгу є:

- занижена самооцінка;

- помилкове уявлення про те, що агресивна поведінка допустима;

- бажання завоювати авторитет в очах друзів та однолітків;

- бажання привернути увагу впливових дорослих;

- нудьга, здирство, компенсації за невдачі в навчанні чи громадському житті;

- через тиск батьків,

- через жорстоке поводження батьків та відсутність їхньої уваги до дитини.

За статистикою, 80% українських дітей піддаються цькуванням навіть не усвідомлюючи цього. У цькуванні приймають участь три типи: аргесор, спостерігач і жертва.

Дуже багато агресорів навіть не усвідомлюють, що вони такими є. Вони просто жартують. Напрацьовують собі авторитет, бо їх начебто поважають за те, що вони такі жартівники. А це ж зараз модно: «Камеді клаб», «Ліга сміху», «95-й квартал».

Булінг може проявлятись у вигляді психологічного тиску (образи, приниження, погрози, ігнорування тощо) та фізичних знущань (удари, поштовхи, принизливий фізичний контакт, побиття та інше). Не рідко фізичний і психологічний тиск об’єднуються.

Булінг впливає на всіх, хто бере в ньому участь або спостерігає, і має деструктивні наслідки в майбутньому житті.

Від булінгу страждають і агресори, і жертви. Всі вони переживають емоційні проблеми, не вміють будувати стосунки з людьми, мають проблеми психо-емоційного розвитку. Вони потребуватимуть підтримки дорослих, які б допомогли їм розвинути здорові відношення з людьми не лише у школі, але й протягом усього їх подальшого життя

Діти, які стали жертвами боулінгу, проявляють такі (зокрема патологічні) особливості поведінки:

- відсутність контакту з однолітками;

- вони прикидаються хворими, щоб уникнути відвідування школи;

- бояться самостійно йти в школу та зі школи, просять проводити їх, спізнюються на уроки;

- спостерігаються явні симптоми страху, що полягають у порушеннях сну й апетиту, нічному крику, нервовому тику, відлюдкуватості і скритності;

- знижується якість навчання, вони втрачають інтерес до улюблених занять;

- виявляється рваний одяг або пошкоджені речі;

- мають постійні рани, гематоми, синці та інші травми;

- вони часто просять дати грошей або крадуть їх;

- вони мовчазні, не хочуть іти на контакт;

- як вияв крайнього ступеню: можуть здійснити суїцид.

Характерними рисами спостерігачівє відчуття провини та відчуття власного безсилля.

Булінг у шкільному середовищі впливає на підлітка так, що він не засвоює поняття моралі як суспільного явища, тому в процесі діяльності організованої взаємодії між школярами не відбувається усвідомлення відповідальності один перед одним та перед колективом.

Відпрацювання навичок поведінки жертв та виведення їх зі стану жертви.

Дорослі, коли дитина повідомила, що вона є жертвою булінгу, повинні говорити:

1.«Я вірю тобі».Це допоможе дитині зрозуміти, що ви готові допомогти їй вирішити цю проблему.

2. «У цьому немає твоєї провини».Дитина розуміє, що вона не самотня в подібній ситуації, і що деяким її одноліткам також доводиться відчувати або спостерігати різні варіанти залякувань, цькувань та агресії протягом навчання. Головне на цьому етапі - спрямувати зусилля на подолання проблеми.

3. «Добре, що ти зумів сказати мені про це».Це запевнить дитину в тому, що вона правильно вчинила, звернувшись по допомогу та підтримку.

4. «Я люблю тебе й намагатимуся зробити так, щоб тобі більше не загрожувала небезпека». Це допоможе дитині відчути допомогу, захист та дасть надію на покращення ситуації.

Рекомендації учням щодо уникнення булінгу:

- проводь більше часу зі старшими;

- за можливості не відходь на довго від вчителя, щоб не допускати насилля;

- уникай агресора та перебувай у товаристві друзів.Не заходь у туалет, якщо булер знаходиться там, не ходи в роздягалку, коли немає нікого поруч. Постійно перебувай у товаристві приятеля, щоб не залишатися наодинці з недругом;

- стримуй гнів.Розхвилюватись у зв'язку зі знущанням природно, але саме цього й домагаються булери. Це дає їм змогу відчувати себе сильнішими. Намагайся не реагувати плачем, не червоній і не переймайся. Це вимагає значної кількості тренувань, але це корисна навичка дати відсіч агресору. Іноді корисно практикувати стратегію приведення себе в повну рівновагу, наприклад, рахувати до десяти, записувати свої гнівні слова на аркуші паперу, робити глибокий вдих або просто йти. Іноді треба навчитися робити незмінний вираз обличчя, поки ти не позбудешся небезпеки (усмішка або сміх можуть провокувати агресора на нові третирування);

- дій хоробро, іди та ігноруй агресора.Твердо й чітко скажи йому, щоб він припинив, а потім розвернися та піди. Намагайся ігнорувати образливі зауваження, наприклад, демонструй байдужість чи вдавай, що ти захоплений бесідою по мобільному телефону. Ігноруючи булера. ти показуєш, що він тобі байдужий. Зрештою він, мабуть, стомиться діставати тебе;

- усунь провокаційні чинники.Якщо булер вимагає від тебе грошей на обід, принось обід із собою, кажи, що батьки не дають тобі грошей. Якщо він намагається відібрати твій музичний плеєр, айфон, планшет — не бери його в школу;

- розкажи дорослим про знущання.Учителі, психолог, соціальний педагог, класний керівник, директор школи, батьки допоможуть припинити знущання, а в разі її систематичного характеру — звернуться до компетентних органів захисту прав дитини;

- поговори з кимось, кому ти довіряєш:із працівниками школи, батьками, братом, сестрою або другом. Вони можуть запропонувати деякі корисні поради та виправити ситуацію, також це допоможе тобі відчути себе менш самотнім.

Пам'ятка для жертви булінгу:

1.Не протиставляй себе колективу.Намагайся бути доброзичливою людиною, навіть з агресивно налаштованими до тебе членами колективу.

2. Захищайся:твердо, не переходячи в атаку, не дозволяй принижувати себе, показуй, що можеш постояти за себе.

3. Наберися терпіння:те, що відбулося, не триватиме довго.

4. Розбирайся в причинах,але не займайся самознищенням, не звинувачуй себе ні в чому.

5. Говори впевнено, але тактовно,коли розмовляєш із булером, стій прямо, поводься спокійно, не бійся, не кричи й тим більше не провокуй бійку.

6. Не почувайся винним.

7.Шукай підтримки в працівників школи, друзів, батьків.Вони допоможуть тобі вистояти.

8. Не мовчи!Розповідай про знущання та насильство над собою. Це допоможе швидше припинити протиправні дії.

9. Звертайся до компетентних органів,що мають захищати твої права, отримуй інформацію щодо власного захисту.

Єдиний телефонний номер системи безоплатної правової допомоги: 0-800-213-103.

Дитині, яка булить інших, увага та допомога потрібна не менше, ніж тій, яка страждає від булінгу. Якщо ваша дитина - агресор, радимо:

- Відверто поговоріть з дитиною про те, що відбувається, з'ясуйте як вона ставиться до своїх дій і як реагують інші діти. Ви можете почути, що "всі так роблять", або "він заслуговує на це".

- Не применшуйте серйозність ситуації такими кліше, як "хлопчики завжди будуть хлопчиками" або "глузування, бійки та інші форми агресивної поведінки — просто дитячі жарти і цілком природна частина дитинства".

-                           Діти, які булять, заперечують це так довго, як тільки можуть. Спокійно поясніть дитині, що її поведінка може завдати шкоди не тільки жертві, а й усім оточуючим. І щодалі це заходитиме, тим гірше булінг впливатиме на всіх учасників.

- Дайте зрозуміти дитині, що агресивна поведінка є дуже серйозною проблемою, і ви не будете терпіти це в майбутньому. Чітко і наполегливо, але без гніву, попросіть дитину зупинити насильство

- Скажіть дитині, що їй потрібна допомога, а тому ви тимчасово триматимете зв'язок з учителями, щоб упевнитись — дитина намагається змінити ситуацію.

- Загрози і покарання не спрацюють. Можливо, на якийсь час це припинить булінг, та в перспективі це може тільки посилити агресію і невдоволення.

- Буде зайвим концентрувати увагу на відчуттях дитини, яку булять. Той, хто виявляє агресію, як правило відсторонюється від почуттів іншої людини.

- Агресивна поведінка та прояви насильства можуть вказувати на емоційні проблеми вашої дитини та розлади психіки. Порадьтеся зі шкільним чи дитячим психологом.

Навіть поодинокий випадок булінгу залишає глибокий емоційний слід, що робить проблему найпоширенішою причиною звернень до дитячого психолога.

Шкільний булінг — явище системне й комплексне. Тому, окрім лікарів, психіатрів, психологів (які займаються зазвичай уже з тими, хто піддався цькуванню та знущанням з боку своїх однолітків і однокласників), до вивчення й профілактики цього явища повинні, безперечно, долучатись учителі, соціальні педагоги, шкільні психологи.

Якщо дитина повідомляє вам, що вона або ще хтось піддається знущанням, булінгу, підтримайте її, похваліть за те, що вона набралася сміливості й розповіла вам про це, зберіть інформацію (при цьому не варто сердитись і звинувачувати саму дитину). Підкресліть різницю між доносом з метою просто завдати комусь неприємностей та відвертою розмовою з дорослою людиною, яка може допомогти. Завжди вживайте заходи проти знущань, булінгу, особливо якщо насильство набуває важкі форми або постійний характер, зв'яжіться з учителем або директором школи вашої дитини, щоб контролювати ситуацію доти, доки вона не припиниться.

Головний спеціаліст відділу

«Білопільське бюро правової допомоги»                                                                             Аліна ОЛЬХОВИК