Районна газета

ПРОЦЕДУРА ВИКОНАННЯ ЗАПОВІТУ

За своє життя людина, а особливо людина похилого віку, неодноразово ставить для себе питання щодо необхідності складання заповіту

Заповідач має право на свій розсуд визначити зміст заповіту. Він самостійно приймає рішення щодо майна, яке буде зазначено в заповіті: кому із спадкоємців і яке майно чи його частка буде заповідано. При цьому слід враховувати, що заповіт має бути складений таким чином, щоб його зміст був зрозумілий для всіх та щоб не виникало питань після його проголошення.

І якщо прийнято рішення про складання заповіту, то в ньому можливо передбачено певні умови, після виконанні яких спадкоємці отримують право на спадкування певного майна. Але ж хто буде перевіряти виконання цих умов спадкоємцями за заповітом? Хто проконтролює їх дії та, наприклад, виконання останньої волі померлого бути похованим у певному місці та встановити надгробну плиту з відповідним написом на ній?

З цією метою законодавець передбачив можливість призначення виконавця заповіту.

Відповідно до статті 1286 Цивільного кодексу України заповідач має право призначити виконавця заповіту, тобто заповідач може доручити виконання заповіту фізичній особі з повною цивільною дієздатністю або юридичній особі (виконавцеві заповіту).

До повноважень виконавця заповіту належить вжити заходів щодо охорони спадкового майна; вжити заходів щодо повідомлення спадкоємців, відказоодержувачів, кредиторів про відкриття спадщини; вимагати від боржників спадкодавця виконання ними своїх зобов'язань; управляти спадщиною; забезпечити одержання кожним із спадкоємців частки спадщини, яка визначена у заповіті; забезпечити одержання частки у спадщині особами, які мають право на обов'язкову частку у спадщині.

Якщо заповіт складено на користь кількох осіб, виконання заповіту може бути доручено будь-кому з них. У випадку, якщо заповіт складено на користь однієї особи, виконання заповіту може бути покладено на сторонню особу, яка не є спадкоємцем за заповітом.

Одним із способів призначення виконавця заповіту є призначення за ініціативою спадкоємців. Вони мають право пред'явити позов про усунення виконавця заповіту, призначеного заповідачем, від виконання ним своїх повноважень, якщо він не може забезпечити виконання волі заповідача. Якщо заповідач не призначив виконавця заповіту або якщо особа, яка була ним призначена, відмовилася від виконання заповіту або була усунена від виконання заповіту, спадкоємці мають право обрати виконавця з числа спадкоємців або призначити виконавцем заповіту іншу особу. Якщо спадкоємці не можуть досягти згоди щодо призначення виконавця заповіту, він на вимогу одного із них може бути призначений судом.

Виконавець заповіту може бути призначений нотаріусом або в сільських населених пунктах - уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, якщо заповідач не призначив виконавця заповіту або якщо виконавець заповіту відмовився від виконання заповіту чи був усунений від його виконання і якщо цього потребують інтереси спадкоємців.

Особа призначається виконавцем заповіту з її згоди. Така згода витребовується нотаріусом і може бути оформлена як самостійна заява, що додається до заповіту, чи міститься на самому заповіті.

Згода бути виконавцем заповіту від особи, яку призначає виконавцем заповідач, може бути отримана за життя спадкодавця або після відкриття спадщини.

Виконавець заповіту має право на плату за виконання своїх повноважень. Заповідачем може бути визначене майно (в натурі або грошах), яке отримає при цьому виконавець.

Якщо дії виконавця заповіту порушують інтереси спадкоємців або не відповідають нормам чинного законодавства, спадкоємці, їх представники, а також органи опіки та піклування мають право оскаржити до суду дії виконавця. До вимог про визнання неправомірними дій виконання заповіту застосовується позовна давність в один рік.

З метою захисту інтересів спадкоємців від можливих неправомірних дій виконавця та неухильного виконання волі спадкодавця спадкоємці мають право контролювати виконання заповіту. Виконавець заповіту подає спадкоємцям звіт про виконання заповіту по закінченню своїх повноважень, які тривають до повного здійснення волі спадкодавця, яка виражена в заповіті.

Нотаріус за місцем відкриття спадщини видає виконавцю заповіту відповідний документ, що підтверджує його повноваження. Таким документом є Свідоцтво, яке посвідчує повноваження виконавця заповіту. У тексті свідоцтва  обов’язково зазначаються відомості про виконавця заповіту, його повноваження та підстави їх виникнення з посиланням на заповіт і дату відкриття спадщини.

Після припинення покладених на нього функцій виконавець заповіту повертає нотаріусу документ, що посвідчував його повноваження. У разі неповернення виконавцем заповіту документа, який засвідчував його повноваження, спадкоємці мають право витребувати документ, а також вимагати відшкодування завданих їм збитків.

Після повернення відповідного свідоцтва нотаріус робить відмітку про припинення дії повноважень виконавця на повернутому виконавцем примірнику та на примірнику свідоцтва, що зберігається у його справах, а також відмітку в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій та у книзі обліку та реєстрації спадкових справ.

Начальник відділу

«Білопільське бюро правової допомоги»                                           А.С. Бовкун