Районна газета

ЧИ МОЖЕ ВАГІТНА ВЛАШТУВАТИСЯ НА РОБОТУ?

Під час працевлаштування в Україні жінок часто запитують про те, що не має ніякого стосунку до професійних характеристик, але порушує їх особистий простір, зокрема це питання про стан жінки, в якому вона знаходиться на момент працевлаштування

Відмова вагітним у офіційному працевлаштуванні або звільнення — одна з розповсюджених проблем.

Зазвичай, жінки в таких ситуаціях губляться і замість того, щоб офіційно скаржитися на непорядного роботодавця, жаліються родичам на кухні під час домашньої вечері. Проте відстояти свої законні права можливо лише тоді, коли справді їх відстоювати, а не перекладати відповідальність за свій добробут на долю, державу, злісного роботодавця або ще когось. Дану проблему можливо вирішити шляхом надсилання рекомендованим листом скарги на ім’я роботодавця чи звернутися до Державної служби України з питань праці щодо порушення її трудових прав.

Чинне законодавство забороняє відмову у прийнятті на роботу вагітним жінкам з мотивів, пов’язаних з вагітністю. Недотримання цієї вимоги є грубим порушенням законодавства, яке може бути розцінене як застосування дискримінації по відношенню до працівника і бути підставою відповідальності, передбаченої законом України.

Так, відповідно до статті 184 Кодексу законів про працю України забороняється відмовляти жінкам у прийнятті на роботу і знижувати їм заробітну плату з мотивів, пов'язаних з вагітністю або наявністю дітей віком до трьох років, а одиноким матерям - за наявністю дитини віком до чотирнадцяти років або дитини з інвалідністю.

При відмові у прийнятті на роботу зазначеним категоріям жінок власник або уповноважений ним орган зобов'язані повідомляти їм причини відмови у письмовій формі. Відмову у прийнятті на роботу може бути оскаржено у судовому порядку.

Звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини з інвалідністю з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням. Обов'язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.

Окрім того, статтею 26 Кодексу законів про працю України заборонено встановлення випробувального терміну вагітним жінкам; одиноким матерям, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю.

Якщо жінка при прийомі на роботу не повідомила про вагітність, а повідомила про це під час проходження випробувального терміну, то звільнення такої жінки як такої, що не пройшла випробувальний термін, заборонено, оскільки це є звільненням з ініціативи роботодавця. (стаття 184 КЗпП України).

Додамо, для підтвердження свого стану (вагітності) жінка має надати роботодавцю відповідний медичний висновок.

Головний спеціаліст відділу

"Білопільське бюро правової допомоги"

Аліна ОЛЬХОВИК